критерії класифікації правових систем

Критерії класифікації правових систем. На питання про те, за якими критеріями слід класифікувати правові системи, компаративісти, як уже було відмічено, відповідають по-різному. Деякі дослідники пропонують один критерій для класифікації правових систем. Наприклад, А. Леві-Ульман в основу своєї класифікації поклав один компонент правової системи, а саме роль правових джерел. Проблема класифікації правових систем на певні групи, або сім'ї, є однією з основних проблем порівняльного правознавства. Сама ідея групування правових систем у правові сім'ї виникла в порівняльному правознавстві .

Проблема класифікації правових систем на певні групи, або сім'ї, є однією з основних проблем порівняльного правознавства. Сама ідея групування правових систем у правові сім'ї виникла в порівняльному правознавстві в 1900 році й набула великого поширення вже на початку XX століття. Так, наприклад, учасники І Міжнародного конгресу порівняльного права в 1900 році розрізняли французьку, англо-американську, німецьку, слов'янську і мусульманську правові сім'ї1. Традиційно складним є питання про вибір критеріїв класифікації національних правових систем. У пошуках цих критеріїв юристи-компаративісти брали за основу різні фактори.

У межах деяких національних правових систем існують субнаціональні правові системи, які мають значну внутрішню автономію (наприклад, правова система Квебеку в Канаді, Шотландії у Великій Британії). При цьому субнаціональні системи можуть бути побудовані на засадах, притаманних правовим системам іншого типу. Правова сім'я – це сукупність правових систем, що об 'єднані спільністю їх найбільш важливих рис (структура системи права, система джерел права, правова культура і правосвідомість, юридична доктрина, юридична техніка та ін.). Основними правовими сім'ями сучасного світу є романо-германська, англо-американська, традиційна і релігійна.

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають внаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.). В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).

У пошуках розгорнутої класифікації правових систем сучасності використовувані критерії можуть брати до уваги різні чинники, починаючи з етнічних, культурних, географічних, релігійних і закінчуючи "правової технікою", "стилем права", тому класифікацій існує майже стільки ж, скільки і вчених юристів . Однак при всьому різноманітті позицій і точок зору можна виділити (зрозуміло, вельми умовно) два основних напрямки класифікації правових систем сучасності, кожне з яких, в свою чергу, має кілька різновидів, що володіють певними особливостями.

Проблема класифікації правових систем на певні групи, або сім'ї, є однією з основних проблем порівняльного правознавства. Сама ідея групування правових систем у правові сім'ї виникла в порівняльному правознавстві в 1900 році й набула великого поширення вже на початку XX століття. Так, наприклад, учасники І Міжнародного конгресу порівняльного права в 1900 році розрізняли французьку, англо-американську, німецьку, слов'янську і мусульманську правові сім'ї.

Типологія (класифікація) правових систем має відбуватися на строго визначеній основі, відповідно до певних критеріїв. Палітра точок зору щодо них досить різноманітна. Проте існує й спільне у підходах до таких критеріїв. Правові системи мають: а) вбирати типові для них ознаки; б) враховувати економічні, політичні, психологічні, антропологічні та інші умови, в яких функціонують правові системи; в) мати об'єктивний характер. Оскільки поняття об'єктивності у різних авторів далеко не однозначне, критерії об'єктивності є досить різнохарактерними - від тех- ніко-юридичних до соціально-.

У класифікації правових систем сучасності є ще ряд цікавих і спірних питань. Це і критерії класифікації, і перелік основних правових сімей, та визначення змішаних правових систем, і питання про доцільність виділення в особливу групу так званих релігійних правових систем, та ін. Вказана класифікація вказує на основні історичні та юридичні особливості згрупованих таким чином правових систем. Проте думається, що можливі й інші варіації, так як, за словами Р.Давида, «не можна претендувати на математичну точність у галузі суспільних наук». 1 2 34.

+§ 2. Класифікація правових систем. + Історично в кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, законодавства; юрисдикційні органи, сформувались особливий правовий менталітет, правова культура. Правова своєрідність країн дозволяє казати про їх самобутність, специфіку і про те, що кожна з них утворює свою правову систему — сукупність всіх правових явиш (норм, установ, відносин, правосвідомості), що існують у конкретній країні (правова система у вузькому розумінні). + Існує декілька критеріїв об'єднання, класифікації правових систем різних держав. + Спільність генезису (виникнення і подальшого розвитку).

+§ 2. Класифікація правових систем. + Історично в кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, законодавства; юрисдикційні органи, сформувались особливий правовий менталітет, правова культура. Правова своєрідність країн дозволяє казати про їх самобутність, специфіку і про те, що кожна з них утворює свою правову систему — сукупність всіх правових явиш (норм, установ, відносин, правосвідомості), що існують у конкретній країні (правова система у вузькому розумінні). + Існує декілька критеріїв об'єднання, класифікації правових систем різних держав. + Спільність генезису (виникнення і подальшого розвитку).

Розділ 2. основні правові системи сучасності та їх класифікація. Критерії типології та класифікації правових систем. Питання стосовно критерій типології правових систем сучасності є одним з риторичних на сьогоднішній день. У пошуках розгорнутої класифікації основних правових систем юристи-компаративісти брали за основу самі різні чинники, починаючи з етичних, расових, географічних, релігійних і кінчаючи правовою технікою і стилем права. Так наприклад французький компаративіст Р. Родьер, в юридичній компаратівістіке розрізняли французьку, англоамеріканську, німецьку, слов'янську і мусульма.

Класифікація правових систем – це процес, перманентно властивий юри-дичній компаративістиці з найперших днів її зародження. Окрім того, питан-ня класифікації правових сімей є од-ним із найбільш дискусійних у порів-няльному правознавстві. Традиційно складним залишається питання вибору критеріїв класифікації національних правових систем. Ще до 1880 р. французький юрист Е. Глассон, мабуть, одним із перших у Європі роз-глянув проблему групування подібних по суті правових систем. Керуючись насамперед генетичним базисом по-будови спільнот правових систем, він зробив спробу їх поділу на три вели-кі групи.

Функції правової системи. 1.3. Типологія (класифікація) національних правових систем світу. Список використаних джерел. 1.1. Поняття правової системи. Співвідношення правової системи з близькими за змістом правовими категоріями. Українські дослідники пропонують проводити класифікацію елементів на постійні та змінні, а не, наприклад, на статичні та динамічні, до якої звертається чимало науковців. Ведучи мову про «постійні», вони розуміють ті компоненти, наявність яких у структурі правової системи розглядаються як явища, які завжди мають місце і складають своєрідний кістяк правової системи.

Існує чимало класифікацій правових систем. Запропоновано декілька варіантів критеріїв, за якими вони об'єднуються у типи (сім'ї). Кожний із них заслуговує на увагу. Німецькі вчені К. Цвайгерт і Г. Кьотц[4] поклали в основу класифікації правових систем критерій «правового стилю». «Стиль права» складається, на думку авторів, із п'ятьох чинників: 1) походження і еволюція правової системи; 2) своєрідність юридичного мислення; 3) специфічні правові інститути; 4) природа джерел права і засоби їх тлумачення; 5) ідеологічні чинники. Російський вчений А.Х. Са'ідов[5] позначив таку групу критеріїв: 1) історія правових систем; 2) система джерел права; 3) структура правової системи — провідні інститути і галузі права.