перегляд класичної моделі світорозуміння у філософії хіх-хх століть

У класичній і новій філософії раціоналізм вважалися лінія філософського розвитку, яка від Платона до середини ХІХ ст. ґрунтувалася на впевненості, що світові притаманні порядок, закономірність, оптимальність, гармонія, тобто ознаки, які розум здатний виявити, логічно і науково висловити і якими потрібно керуватися на практиці заради розумового впорядкування людського життя. 4. Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993. 5. Камю А. Бунтующий человек // Философия науки.

1.Прегляд класичної моделі світорозуміння у філософії ХІХ-ХХ ст.. 2.Основні напрямки некласичної філософії ХІХ-ХХ століть. 3.Метод психоаналізу для лікування неврозів (З. Фройд). 4. Особливості та основні етапи розвитку української філософської думки. 5.Філософія Г.С. Сковороди. Прагматизмяк різновид сцієнтистської філософії, виник у кінці ХІХ ст., головним чином у США, і там же отримав найбільш широке розповсюдження. Його основні представники: Ч. Пірс (1839-1914), У. Джеймс (1842-1910) і Д. Дьюї (1859-1952) орієнтувалися на практичну значущість знання, філософії зокрема. Наприклад, “принцип прагматизму” Ч. Пірса визначав значущість знання його практичними наслідками.

Особливості розвитку української філософії в ХІХ-ХХ століттях. Боротьба світоглядів і різних напрямків у вітчизняній філософії ХІХ-ХХ століть була обумовлена декількома причинами. Перша причина корениться в гострих соціально-економічних і політичних протиріччях суспільного буття. Якщо в Західній Європі в цей період панують протиріччя буржуазного способу виробництва, то в Україні характер соціально-політичного і духовного розвитку визначає протиріччя між феодальними і буржуазними відносинами і в, той же час починають проявлятися сутнісні протиріччя буржуазного способу виробництва.

Історія філософської думки: Філософія ХІХ-ХХ століть. Українська філософія. Вступ. Філософія кінця ХІХ –ХХ століття передбачає критику: 1) раціоналізму як єдиного способу філософствування, який визнає розум основою пізнання, поведінки і діяльності людей . Новітня наукова революція порушила «класичну» галілеївсько-ньютонівську ясність світорозуміння, а кризові явища в суспільстві, особливо ж катастрофічні події XX ст. (дві страшні світові війни, експерименти з встановленням тоталітарних, репресивних режимів, невдача «розвинутого соціалізму» і розпад Радянського Союзу) підірвали віру в історичний розум і прогрес, виявили ілюзорні засади історичного оптимізму.

Переклад класичної моделі світорозуміння у філософії ХІХ–ХХ століть. Програма радикального оновлення філософії - філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя. Некласична філософія ХХ століття : основні напрямки та їх особливості. Критика цінностей західних техногенних цивілізацій, відмова від проектів тотального перевлаштування світу, сцієнтизм та анти сцієнтизм, проблеми ірраціонального та несвідомого, екзистенціональна філософія. Проблема знання та мови у філософії. Тема 6. Філософська думка в Україні. Джерела української філософської культури. Становлення українського неоплатоні.

До класичного типу філософії можна віднести такі течії, як неокантіанство, феноменологія, неопозитивізм, структуралізм, аналітична філософія, неотомізм, марксизм; до некласичного - філософія життя в різних її проявах, екзистенціалізм, персоналізм, філософський містицизм, постмодернізм. Прихильники класичного перебігу вважали, що розум - це основний і найбільш досконалий інструмент перетворення в життя людини. Західна філософія 20 століття ставила під сумнів прагнення класичної філософії уявити суспільство об'єктивним, яке аналогічно природним об'єктам. 20 століття пройшло під знаменами нікого "антропологічного буму", який стався в філософії.

Мета: - сформувати уявлення про основні напрямки філософії ХІХ – ХХ століть; розвивати вміння, отримані на попередньому занятті; виховувати інтерес до філософії. Обладнання: конспект, зошити, підручники. Тип заняття: вивчення нового матеріалу. Між предметні зв’язки: Всесвітня історія, історія України, культурологія. Структура заняття: 1. Основні етапи розвитку та особливості німецької класичної філософії. 2. Головні риси філософії ХХ століття. 3. Прагматизм та «філософія життя». 4. Психоаналітична філософія та її особливості.

Перший погляд на західну філософію кінця ХІХ – ХХ століть передбачає, перш за все, вивчення історичних та соціокультурних умов які склалися на той час у Західній Європі. Також слід звернути увагу на характерні ознаки часу, що породжували низку глибоких соціальних зрушень та вплинули на зміни філософського осмислення проблеми людини, суспільства, сенсу історії тощо. У філософії почала посилюватися реакція проти класичного раціоналізму; акцент був перенесений на ірраціональний аспект дійсності. Вже Артур Шопенгауер вбачав сутність світу не в розумі, а у позасвідомій „світовій волі”, первинній по відношенню до уявлення та розуму.

Релігійно-теїстичний напрямок української філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Спрямування розвитку академічної філософії в Україні. Головне спрямування розвитку академічної філософії в Україні кінця XIX — початку XX ст. визначили тенденції, притаманні тогочасній європейській філософській думці. Характерною її особливістю є криза породженої просвітительською традицією раціоналістичної філософії, яка гідне завершення і вираз віднайшла у філософських системах речників німецької класичної філософії.

20. Перегляд класичної моделі світорозуміння філософією ХIХ ст. (позитивізм, марксизм, філософія життя). 21. Характерні риси, тенденції та напрями розвитку західної філософії ХХ ст. 22. Головні особливості та етапи розвитку філософської думки в Україні. 23. Г.С. Сковорода – родоначальник української класичної філософії. 24. Філософські погляди у творчості Т. Шевченка, І. Франка і Л. Українки. 25. Категорія "буття", її сутність та специфіка. Основні форми буття.

Філософія XX століття винятково різноманітна. Визначити її головні особливості не так легко, ніж більш ранніх епох. Проте серед визначальних її рис частіше називаютьнекласичність. Цим намагаються підкреслити її істотну відмінність насамперед від німецької класичної філософії. Дійсно, багато філософських концепцій XX століття можна розглядати як реакцію на надмірну абстрактність, спекулятивність філософії Гегеля (особливо помітна ця реакція у таких філософів XIX в., якО. Конт(1798 - 1857),А. Шопенгауер (1813 - 1855), С. К'єркегор (1844 - 1900), Ф. Ніцше (1788 — 1860) й ін.).

У розвитку філософської думки XIX ст. можна охарактеризувати як період переходу від домінування класичних філософських систем до перших некласичних філософських вчень: марксизму, емпіріокритицизму, філософії життя, раннього фрейдизму. Філософія XX в. поєднувала некласичні філософські напрямки (екзистенціалізм, феноменологію, філософію психоаналізу, філософську антропологію, філософську герменевтику і ін.) зі збереженням класичної традиції: неотомізм, неогегельянство і ін. (рис. 2.9). Мал. 2.9. Європейська філософія XIX-XX ст.

Філософське життя Європи з другої половини XIX ст. визначала багатоманітність течій, світоглядних настанов на світ і людину, співіснування протилежних напрямів, які по-різному вирішують одні й ті ж проблеми. Порівняно з попередньою філософією зовсім іншим стало ранжування філософських проблем. Філософія Нового часу аж до кінця XIX ст. була зорієнтована в основному на гносеологічну проблематику. Питання пізнання, ролі розуму в пізнанні, проблема методу й істини були для неї основними. Починаючи з Ф. Ніцше, в європейській філософії поступово на передній план виходить антропологічна і культурно-е.

Головна » Статті » Основи філософських знань » Тема 5. Філософія ХІХ – ХХ століть. У категорії матеріалів: 2 Показано матеріалів: 1-2. Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам. Тема 5. Філософія ХІХ - ХХ століть (сучасна філософія) / практична робота № 5. Тема 5. Філософія ХІХ - ХХ століть (сучасна філософія) / практична робота № 5. Тема 5. Філософія ХІХ – ХХ століть. | Переглядів: 910 | Додав: slavaVID | Дата: 20.02.2013. Тема 5. Філософія ХІХ - ХХ століть (сучасна філософія) / джерела. Тема 5. Філософія ХІХ - ХХ століть (сучасна філософія) / джерела. Тема 5. Філософія ХІХ.

Західна філософія кінця хіх-хх століть. Мета даної теми полягає в ознайомленні студентів з особливостями та основними закономірностями розвитку західноєвропейської філософії кінця ХІХ-ХХ століть, визначенні загальних рис основних філософських напрямів і течій цього періоду. Новітня наукова революція порушила „класичну” ньютонівську ясність світорозуміння, а кризові явища у суспільстві, особливо катастрофічні події двадцятого століття (дві світові війни, встановлення тоталітарних, репресивних режимів тощо), підірвали „благодушну віру в історичний розум і прогрес, виявили ілюзорні засади історичного оптимізму.

Процеси розпаду класичної моделі філософії відбувалися на тлі кардинальних змін в культурі та соціумі. Суспільство ділиться на 2 частини; одна частина бореться за науково-технічний прогрес, а інша виступає проти нього. Тим самим формуються два товариства, по-різному сприймають науково-технічний прогрес – сцієнтизм і антисциентизм.

Перегляд класичної моделі світорозуміння у філософії ХІХ-ХХ століть. Програми радикального оновлення філософії - філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя. Некласична філософія XX століття: основні напрямки та їх особливості. Критика цінностей західних техногенних цивілізації, відмова від проектів тотального перевлаштування світу, сцієнтизм та антисцієнтизм, проблеми ірраціонального та несвідомого, екзистенціальна філософія. Проблема знання та мови у філософії. Тема 6 . Філософська думка в Україні. Джерела української філософської культури. Становлення українського неоплатонізму.

У філософській літературі прийнято виділяти три типи світогляду: міфологічний, релігійний і філософський. Їх наведено в історичній послі-довності виникнення, хоча останні два типи співіснують і сьогодні, та й від елементів міфологічного світорозуміння ми не звільнилися цілком і сьогодні. Міф, безумовно, є найдавнішою з відомих форм світорозуміння людства, його духовної культури. Він виступав як єдина синкретична (не-розчленована) форма свідомості, у якій воєдино було сплетено усе: зачатки знань, релігійних вірувань, форм мистецтва, філософських уявлень. Синк-ретичність міфу простежується й в і.